Блог Андрія Огороднікова Хто з мечем до нас прийде, від меча й загине.

Кав’ярне знаряддя

07.04.2017, 05:38

Моя бурхлива експериментаторська натура потребувала протестувати й, так званий, французький прес. (У додаток до публікації від 21 червня).

Приготування кави, особливо, коли маєш дуже примхливий смак та потреби суто перфекціоністської генези, це багатокомпонентний процес, складові якого з одного боку міцно пов’язані між собою, а з другого — мають  індивідуальне, проте переважне значення — для відчуття справжньої насолоди, яку може дати кава  разом із творчим натхненням, зрозуміло.

До чого я веду: творча людина повинна спробувати все, щоб потім сказати: «я не знайшов нічого кращого за…», або «все доволі сумно та сумнівно, проте, ось це є трохи більш цікавим, аніж решта…»

У зазначеній публікації, я зробив невеличкий наголос на те, що, по-перше, полюбляю каву, що доведена до температури кипіння, по-друге, що я досі навіть не намагався використовувати французький прес. Це упущення треба було ліквідувати якнайшвидше.

Й, що ви гадаєте? Я купив цей французький прес. Цікаво, що це четверта моя «кавоварка», яка має дуже приємний напис: зроблено в Китаї.

Зробимо паузу. Розповім вам одну казочку, точніше цікаву справжню історію, яка сталася з подругою моєї мами. Дочка цієї подруги вийшла заміж за стовідсоткового італійця, сама вона з Росії, а тепер, зрозуміло, мешкає в Італії. Я не буду казати про різні аспекти міграції генофондів… Це прикро, але — це життя й любов. Що можна ще сказати?

Так ось, теща, чий зять — італієць, вирішила зробити невеличкий подарунок, своїй колезі, тобто матері італійця… Ох, я не дуже гарно розбираюся з цими найменуваннями різнорівневих родичів… Хто вона, свекруха? Чи шо? Не важливо. Це не має відношення до нашої казочки.

Отакої.

Значить, теща (будемо називати її саме так), зволіла купити в російському магазині красивий руський подарунок — велику скатертину з льону, що прикрашена вишитими візерунками в стилі «олд рашн фешн». Ну, не хохлому ж туди завантажувати бочках? Все було б добре, але… Ці італійці лютою ненавистю ненавидять все китайське, ось такі вони добрі й щирі. Коли теща побачила, що на справжній руській скатертині знайшовся невеличкий ярличок з надписом «мейд ін чайна», вона зрозуміла, що ії на поріг не пустять з таким подаруночком. Прийшлося відчищати власноруч нагадування, що вже давно всім відомо: світова індустрія — ніщо, Китай — усе!

Так ось, я не здивувався, що французький кавоварник народився у Піднебесній. Бог із ним. Хоча, це не менш прикро, аніж… Добре, досить. Повернемося до френч-пресу.

pardon my french

Ось така цікава іграшка на 350 мл…

Принцип приготування кави у френч-пресі дуже простий, як я вже зазначав, він схожий на спосіб заварювання кави в чашці. Проте, до нього додано цивілізатор — поршень з фільтром на кінцівці, щоб можна було відсіяти майже увесь кавовий мотлох, що, зазвичай, може спаплюжити усе задоволення після останнього ковтка кави…

Засипаємо каву грубого помелу, в розрахункові — 1 столова ложка кави на 100 мл окропу, закриваємо все це кришкою із поршнем, який повинен лише доторкнутися води, що була залита до того.  Через чотири хвилини повільно опускаємо поршень, придавлюючи каву. Над поршнем виникне прозорий напій, що бадьорить та надає життєдайних сил.

В решті решт, отримуємо  цілком пристойну, нормальну каву, проте значно цікавішим є сам процес її приготування. Добрий спосіб для добрих людей, які цінують свій час :).

Дякую за увагу, шановні читачі!