Зимові ночі

З Різдвом Христовим, дорогі друзі! Щастя вам, миру, добра та злагоди!

Музика завжди формує настрій, будь-то праця, фізкультурка, дозвілля чи відпочинок з релаксацією. Так от, справжній святковий зимовий та різдвяний настрій для мене створює надзвичайно гармонійний, насичений, барвистий, теплий та проникливий альбом Ела ді Меоли «Winter Nights». Вже багато років ці прекрасні композиції допомагають мені відчути чисту ніжну енергію старовинних інструментів — гітари та бандури, уявити спокій та затишок святково прикрашеної оселі, що зігріта веселим вогнищем та наповнена запахом ялинкового гілля, побачити магічне мерехтіння зірок на безхмарному небі в тиху зимову ніч, відчути як на світанні мороз малює на склі льодисті візерунки, котрі неможливо описати жодними математичними моделями…

Ел ді Меола — славетний американський джазовий музикант, якій випустив багато чудових й, при тому, різноманітних за стилістикою альбомів. Я майже всі (наразі, окрім цих.. експериментів з Агутіним, хм..) з них прослухав, ще й не один раз. Проте, на мою доволі упереджену й, анітрохи, не професійну думку, цей альбом «Зимові Ночі» є найкращим в його творчості. Найкращим. Певна річ — для мене.

Гітара (соло) — Ел ді Меола (плюс різноманітні екзотичні та не дуже перкусії, арфа, клавішні тощо).
Бандура — Роман Гриньків.
Гітара (ритм) — Ернан Ромеро (плюс шейкер, перкусії тощо)

Той «примірник», який тусується в моєму телефоні, я колись здирав з нині відтоптаного копірастами зепіратбея, тому посилання не даю. Напевне, десь в хащах всесвітнього павутиння цей альбом можна відшукати. Ну, в кожного є свої улюблені схованки.

Для пошуку: Al di Meola — Winter Nights (1999).

Хмм.. шукаючи зниклі відео, знайшов цілий (sic!) альбом…

Ну.. не скажеш, що звучок гарний, таке відчуття, що мабуть телепаються не більше 32 kbps. Шукайте нормальні варіянти.